ЗАНЯТТЯ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Заняття є основною формою організованого систематичного навчання дошкільників фізичних вправ. Основна мета занять:

• зміцнювати здоров’я;
• загартовувати їх організм;
• формувати навички виконання життєво необхідних рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання тощо);
• виховувати позитивні моральні та вольові риси характеру;
• розвивати фізичні якості;
• розвивати інтерес до доступних дошкільникам видів рухової діяльності.

Заняття з фізичної культури в усіх вікових групах проводяться двічі на тиждень. Тривалість їх має бути максимальною:

• в молодшій і середній групі – до 20 і 25 хв.
• В старшій – до 30-35 хв.

До змісту занять з фізичної культури входять:

• гімнастичні вправи (основні та загально-розвиваючі);
• різноманітні рухливі ігри.

Структура заняття

Вступна частина  (2-3 хв.)

Мета:

• організація дошкільників;
• мобілізація їхньої уваги на виконання наступних загальнорозвиваючих вправ.

Чітка організація дошкільнят на початку заняття − неодмінна умова якісного його проведення.

У вступній частині заняття вихователь:

• шикує дітей у колону або шеренгу за зростом, починаючи із середньої групи (в коло, з колони по одному в три-чотири колони);
• повідомляє короткий зміст заняття (у середній групі з другої половини року);
• застосовує різноманітну ходьбу та короткочасний біг.

Бажано також включати вправи на орієнтування в просторі (починаючи з групи раннього віку) та увагу.

Під час ходьби вихователь стежить за поставою дітей, щоб вони тримались прямо, не опускали голови, розпрямляли плечі й робили правильні рухи руками. Для профілактики плоскостопості застосовують імітаційні вправи: ходьба на зовнішній стороні стопи, «як ведмедик», на носках, «як мишка»; з високим підніманням стегна, «як чапля» тощо.

Якщо діти виконують загальнорозвиваючі вправи з посібниками, то треба подбати про раціональний спосіб роздачі:

• прапорці, брязкальці, кубики − на стільчиках або гімнастичній лаві;
• палиці, обручі − в піраміді;
• м’ячі − в кошику.

Дошкільники під час ходьби беруть їх, а потім перешиковуються для виконання загальнорозвиваючих вправ. Діти другої молодшої групи стають у коло. Щоб зручніше було виконувати загальнорозвиваючі вправи, групу треба розімкнути. За вказівкою вихователя діти роблять два-три кроки назад − коло стає широким і ніхто нікому не заважає.

Середню групи перешиковують з утворенням ланок. Щоб не витрачати зайвого часу на розімкнення у колонах і по рядах, використовують певні орієнтири. Діти, які утворюють свої ланки, ідуть у напрямі кубиків (прапорців на підставці), поставлених на певній відстані один від одного вкінці залу (майданчика). На них орієнтуються ведучі, щоб додержувати потрібних інтервалів між колонами. У рядах діти розмикаються на ходу по бокових орієнтирах (це можуть бути вікна у залі або поставлені вихователем перед початком заняття кубики, кеглі тощо).

У старшій групі дітей перешиковують через центр по три-чотири. Підгрупи дітей (по 3-4) після команди вихователя − «Через центр направо (наліво) руш!» одночасно повертаються (праворуч або ліворуч) і рухаються шеренгою, додержуючи рівняння, до протилежного кінця залу (майданчика).

Підготовча частина. (4-10 хв.)

Мета:

• підготувати організм дітей до більш напруженої роботи;
• залучити до роботи основну групу м’язів.

Залежно від вікової групи кількість гімнастичних вправ змінюється.

Молодша група − 3-4 вправи з імітаційними рухами або вправи  з дрібними предметами (брязкальцями, прапорцями, кубиками тощо). Кожна вправа повторюється 4-6 раз.

Середня група − 4-5 вправ.

Старша група − 5-6 вправ. Можна 7-8, якщо використовуються вправи для голови та шиї.

До комплексів загальнорозвиваючих вправ доцільно включати підвідні вправи, до тих, що вивчатимуться або вдосконалюватимуться в основній частині. (Наприклад, якщо на занятті вдосконалюватиметься стрибок у довжину з місця, слід ввести до комплексу загальнорозвиваючих вправ підскоки на обох ногах угору із махом рук.)

Якщо комплекс загальнорозвиваючих вправ тільки розучується на занятті, то кожну вправу вихователь демонструє сам або залучає для цього найбільш підготовлену дитину. Одночасно пояснюючи окремі положення тіла і кінцівок.

У молодших групах у зв’язку з тим, що рухова пам’ять дітей не достатньо розвинена, вихователь після показу вправи виконує її з дітьми від початку і до кінця. У старших групах після показу і пояснення він лише починає вправу з дітьми (2-3 повторення), а потім дошкільники виконують її самостійно. Якщо вправи знайомі дітям, показувати їх не варто. Досить перед початком виконання нагадати назву руху (нахили в сторону, присідання тощо) і вихідне положення, з якого він виконується.

Під час вивчення нових вправ діти виконують їх спочатку під рахунок вихователя (2-3 рази), а потім у музичному супроводі. Комплекс загальнорозвиваючих вправ, які розучуються під час підготовчої частини заняття, потім виконуються в ранковій гімнастиці.

Основна частина  (12-20 хв.)

Мета:

• вивчення різних основних рухів (ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння тощо);
• вдосконалення навичок їх виконання;
• проведення рухливих ігор

Для навчання основних рухів застосовують різноманітні методичні прийоми. Один з них − показ рухів у супроводі пояснень. Пояснення має бути коротким, чітким, доступним для дітей. Коли показ рухів супроводжується поясненням, діти привчаються осмислювати, усвідомлювати свої дії. При формуванні рухових навичок у дошкільнят молодших груп, показ руху займає провідне місце. З часом, з розширенням рухового досвіду діти сприймають словесні вказівки без показу, особливо під час виконання відомих рухів.

Загальна та моторна щільність заняття

Важливим питанням є раціональне використання часу в основній частині заняття й досягнення оптимального фізичного навантаження на організм дитини. Кожна дитина має виконати основний рух (стрибок, метання, вправи з рівноваги та лазіння тощо) не менше 10 разів. Відношення педагогічно виправданих затрат часу до загальної тривалості заняття називається загальною щільністю його.

Основна частина заняття може розподілятися на такі види діяльності:

• безпосереднє виконання фізичних вправ;
• сприймання й усвідомлення показу та пояснення, включаючи й спостереження за виконанням основних рухів іншими дітьми;
• необхідний відпочинок, допоміжні дії (розміщення посібників, перешикування, перехід від одного виду вправ до інших).

Час, затрачений на безпосереднє виконання вправ, має найбільше значення, бо саме в цей період розв’язуються оздоровчі й освітні завдання (формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей). Відношення часу, затраченого на безпосереднє виконання фізичних вправ, до всього часу заняття називається моторною (руховою) щільністю його.

Моторна щільність − найбільш специфічний показник продуктивності заняття. Вона може бути різною, залежно від його змісту, організації і методики проведення. Щодо організації і методики, то вона повністю залежить від підготовки вихователя до заняття і дій під час проведення його.

Моторна щільність основної частини заняття значною мірою залежить від організації дошкільників під час виконання основних рухів. Одним з недоліків є те, що вихователі часто застосовують індивідуальний метод виконання основних рухів. (Діти виконують їх по одному.) Вони довго чекають своєї черги й встигають повторити вправу 2-3 рази. Цей метод виправданий лише на початковій стадії формування навичок, коли дошкільники ознайомлюються з новим рухом, а також у молодших групах, якщо виконуються вправи, які потребують страховки (лазіння по гімнастичній стінці, ходьба по лаві, тощо).

Методи організації дітей на занятті

Одним з найраціональнішим є фронтальний метод організації дітей (рухи одночасно виконують усі діти або половина групи). Його доцільно застосовувати під час стрибків у довжину з місця. Метання мішечків з піском (м’ячів) на дальність, підлізання під шнур. Ці рухи не потребують страховки і їх слід заздалегідь розучити з дітьми. Отже, фронтальний метод раціональний на стадії закріплення й удосконалення рухової навички. Проте, хоч використання цього методу і дає змогу значно підвищити моторну щільність заняття, він не позбавлений деяких недоліків. Основний з них той, що вихователю важко здійснювати індивідуальний підхід у навчанні і він змушений, в основному, вказувати на помилки, характерні для більшості дітей.

У багатьох дитячих садках у старшій групі використовують груповий метод організації дітей під час виконання основних рухів. Дошкільників розподіляють на 2 підгрупи й кожній з них дають різні рухи. Пояснивши завдання кожній підгрупі, вихователь (або дитина) показує дітям, як правильно виконувати рухи. Одна з підгруп робить вправу (більш складну) під керівництвом вихователя, друга − самостійно або під наглядом музичного керівника. Потім підгрупи міняються місцями.

У застосуванні групового методу важливе значення має правильний добір основних рухів. Наприклад, не раціонально давати вправу з рівноваги (ходьба по гімнастичній лаві) у поєднанні з лазінням по гімнастичній стінці. Виконання цих вправ потребує багато часу, що знижує рухову активність дітей і збільшує паузи на чекання своєї черги. Не рекомендується також використовувати вправи, які дають навантаження на одні й ті самі групи м’язів. Наприклад, стрибок у довжину з місця і стрибок у глибину (з гімнастичної лави чи куба).

Практика підтверджує, що найбільш вдалі ті вправи, які доповнюють одна одну у всебічному впливі на організм дитини. Наприклад, вправи з лазіння або рівноваги раціонально поєднувати із стрибками у висоту або довжину; метання мішечків з піском (м’ячів) у ціль або на дальність − із стрибками в глибину чи довжину з місця, прорізання в обруч (під дугою) тощо.

Поточний метод − діти один за одним (по черзі) виконують один і той самий рух, найчастіше з шикування у колону. Наприклад, стрибки у висоту або довжину з роз0бігу, вправи в рівновазі, прорізання в обруч тощо. Під час виконання вправ потоком вихователь має змогу давати індивідуальні зауваження. В цьому одна із значних переваг методу.

Залежно від конкретних умов може біти організовано два або три потоки. Наприклад, діти старших вікових груп пролізають в обруч або ходять по гімнастичній лаві двома-трьома потоками (у двох-трьох колонах).

Високу щільність заняття забезпечує змінний метод. Його  застосовують, коли основний рух можуть виконувати одночасно кілька дітей (3-5-7), а решта спостерігають, чекають своєї черги. Так, коли виконується стрибок у глибину, з лави можуть одночасно стрибати 4-5 дошкільнят, те саме – у метанні в ціль, прорізанні в обруч тощо.

При використанні будь-якого із зазначених методів з метою підвищення моторної щільності заняття треба забезпечити групу необхідною кількістю фізкультурних посібників. Наприклад, ходьба по одній гімнастичній лаві або метання в один щит завжди матимуть низьку щільність. Якщо зміст заняття дозволяє, треба віддати перевагу посібникам колективного типу. Так, підлізання під шнур, натягнутий між двома стояками на відстані 4-5 м на висоті 50 см, буде раціональнішим з погляду щільності, ніж підлізання під одну або дві дуги, під час стрибків у глибину з гімнастичної лави можна повторити рух більше разів, ніж під час стрибків з одного-двох кубів тощо.

Дослідження впливу різних за об’ємом фізичних навантажень на організм дошкільників свідчить про те, що  після виконання найбільш інтенсивних вправ (стрибки  в довжину і висоту з розбігу) відновний період у дітей в середньому триває 1,5-2 хв. За цей час пульс, як правило, знижується до вихідних даних. Отже, паузи для відпочинку після виконання вправ, які дають значне навантаження на організм дитини, не повинні перевищувати 1,5-2 хв. Після виконання вправ середньої і малої інтенсивності (стрибки в довжину з місця, вправи з рівноваги, прорізання в обруч тощо) час на відпочинок скорочується – до 30 сек. – 1 хв.

Дослідження моторної щільності занять при використанні різних методів організації дітей дало змогу встановити такі співвідношення часу, затраченого на використання вправ, до загальної тривалості заняття (у відсотках):

• при фронтальному методі – 68-80%
• груповому – 66-73%
• поточному – 60-65%
• змінному – 58-62%
• індивідуальному – 18-22%

Вихователь повинен уміти користуватись всіма методами в різних поєднаннях, тоді ефективність навчання дошкільників основних рухів значно підвищиться.

Пам’ятка

«Використання рухливих ігор на заняттях з фізичної культури»

1. Під час вибору рухливої гри обов’язково треба врахувати підготовленість дітей та їх інтереси.
2. Рекомендується проводити такі ігри, які не дублювали б рухи, що розучують або вдосконалюють в основній частині (наприклад, якщо діти стрибають у довжину з місця, то гра повинна бути з бігом або метанням м’яча, щоб усебічно впливати на фізичний розвиток дітей).
3. Ігри, складні за організацією, розучують на прогулянці, це допоможе раціональніше витратити час, відведений на основну частину заняття.
4. Слід уникати тривалих пауз між повторенням гри, бо це негативно позначається на моторній щільності заняття.
5. Щоб дошкільники дістали оптимальне фізіологічне навантаження, краще добирати ігри великої рухливості, в яких беруть участь одночасно всі вихованці групи.
6. В усіх вікових групах ігри повторюються 3-5 раз (залежно від складності правил, ступеня рухливості та кількості дітей). Там, де закінчення гри не обумовлено («Спіймай комара», «Квач», «Вудочка» тощо), вона триває в межах 4-8 хв.

Заключна частина (1-5 хв.)

Мета:

• Забезпечити поступовий перехід дітей від стану збудження, викликаного вправами та іграми в основній частині, до відносно спокійного стану

Структура

1. Спокійні ігри (епізодично) з нескладними рухами та правилами (наприклад, «Знайди і промовчи», «Вгадай, хто підходив», «Хто пішов?», «Знайди, де заховано» тощо)
2. Ходьба в повільному темпі, іноді з різними завданнями (наприклад, «пройти тихенько, як «мишка»; рухати руками, як «пташка» тощо)
3. В середній та старшій групах у кінці заняття вихователь підбиває підсумки заняття, робить короткі зауваження про виконання поставлених завдань, про те, як діти поводилися.